СУЧАСНІ МЕТОДИ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДИСПЛАЗІЇ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА: СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ

Автор(и)

  • Йосип Йосипович Білинський Вінницький національний технічний університет
  • Олена Георгіївна Урван Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова
  • Артем Борисович Гуральник Вінницький національний технічний університет

DOI:

https://doi.org/10.31649/2307-5376-2019-4-1-10

Ключові слова:

дисплазія, кульшовий суглоб, діагностика, порівняння, захворювання дисплазії, електронні засоби діагностики

Анотація

У статті докладно описано cучасні методи комплексного дослідження вродженої дисплазії кульшового суглоба в антенатальному та постнатальному періодах розвитку дитини. Завдяки сучасним технологіям з’явилась можливість візуалізувати початкові зміни не лише в кістковій тканині, а й у м’яких тканинах, що формують кульшовий суглоб, а саме: хрящовій тканині, м’язах, зв’язках, сухожилках, нервовій тканині та судинних структурах суглоба. Наразі можна також визначати стан та щільність кісткової тканини суглоба ще в антенатальному періоді розвитку плоду. Новітні методи дослідження дозволяють ретельно вивчити та візуалізувати тканини, що формують суглоб, до найменших деталей. Основним завданням превентивного діагностування дисплазії є зменшення відсотка захворювань дітей на дисплазію кульшового суглоба (ДКС), підвищення рівня безпеки здоров'я дітей. До сьогодні існувало два традиційних методи дослідження кульшового суглоба (КС): клінічний і рентгенологічний. Якщо клінічна діагностика вивиху стегна недостатньо чітка, то виявлення підвивихів і ДКС в дітей перших місяців життя зумовлює певні труднощі. Провідну роль у діагностиці порушень розвитку КС відігравав рентгенологічний метод дослідження. Однак променеве навантаження, пов’язане з ним, не дозволяє використовувати цей метод дослідження в дітей віком до трьох місяців. Крім того, на рентгенограмі не відображаються неосифіковані структури – частини головки стегнової кістки, даху вертлюгової западини, які складають у дітей першого року життя більшу частину цих анатомічних утворень. Наслідком цього є неможливість виявлення порушень енхондрального формування, що є інколи  основним проявом ДКС. Використання ж метода штучного  контрастування суглоба є досить складним і небезпечним для дитини. На основі вивчення різних методів діагностики ДКС, які науково обґрунтовані та широко використовувані в медичній практиці, можлива подальша розробка принципово нових способів та вдосконалення наявних діагностичних методик для розв’язання проблеми діагностування диспластичного кульшового суглоба.

Біографії авторів

Йосип Йосипович Білинський, Вінницький національний технічний університет

д. т. н., професор, завідувач кафедри електроніки та наносистем

Олена Георгіївна Урван, Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова

лікар вищої категорії загальної патології

Артем Борисович Гуральник, Вінницький національний технічний університет

аспірант, здобувач

##submission.downloads##

Переглядів анотації: 11

Опубліковано

2019-11-26

Як цитувати

[1]
Й. Й. Білинський, О. Г. Урван, і А. Б. Гуральник, «СУЧАСНІ МЕТОДИ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДИСПЛАЗІЇ КУЛЬШОВОГО СУГЛОБА: СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ», НаукПраці ВНТУ, вип. 4, Лис 2019.

Номер

Розділ

Застосування результатів досліджень

Метрики

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають

1 2 > >>